1941—1943

50°28′17″N 30°26′56″E

Нацизм

Бабин Яр

Чутливий контент

Місце пам'яті про наслідки нациської окупації в Україні у XX ст.

Аерофотографія місцевості Бабиного Яру, Luftwaffe, 1943 рік. Огляд з північного сходу на південний захід

Бабин Яр. Загальний вигляд місця масових розстрілів

Сучасний вигляд урочища Бабин Яр

Бабин Яр — історична місцевість на північно-західній околиці Києва. Яр має специфічний і складний рельєф, висота якого становить від 5 до 50 м., довжина — понад 2,5 км, тому упродовж років тут формувався некрополь, що складався з двох православних — Кирилівського і Лук’янівського, мусульманського, караїмського та єврейського кладовищ. Пізніше, з початком Першої світової війни, до них додалося Братське кладовище, назване згодом Військовим.

За могилами починалося широке урвище — розгалужені яри, що мали свої назви — Бабин Яр і Реп’яхів Яр. У 1930-х рр. на Братському кладовищі у непозначених могилах були поховані жертви Голодомору. На сусідньому Лук’янівському православному цвинтарі таємно поховані, розстріляні співробітниками НКВС, жертви сталінізму.

На початку 1940-х рр. комуністичний режим вирішив створити спортивний комплекс у Бабиному Яру, але плани було скасовано через початок німецько-радянської війни.

Нацистська окупаційна влада обрала місцем розстрілів Бабин Яр, оскільки це була малонаселена околиця — не буде свідків злочину. А неподалік розташована залізнична станція, тобто правдоподібно виглядатиме легенда, ніби людей збирають для переселення. Серед київських євреїв ширились чутки, що німці відправлятимуть їх до Палестини.

Під час нацистської окупації Києва у 1941-1943 рр. Бабин Яр став місцем масових розстрілів — усього майже 100 000 осіб, дві третини з яких складали євреї Києва. Також тут поховані роми, члени Організації українських націоналістів, радянські військовополонені, підпільники, представники партійно-радянського апарату, пацієнти психіатричної лікарні, заручники, в’язні Сирецького табору.

У повоєнний період, внаслідок промислового замивання терену масових злочинів, Бабин Яр став місцем техногенної Куренівської катастрофи 1961 р. Трагедія забрала життя понад 1000 осіб, вона приховувалася і замовчувалася керівництвом республіки.

Згідно з даними, надісланими штабом айнзатцгрупи в Берлін, за 2 дні — 29-30 вересня 1941 року — у Бабиному Яру розстріляли 33771 єврея.

Бабин Яр: Частина 1

Нацизм

Ідеологія нацизму: винятковість німецької нації та расова ненависть до інших народів

Взаємні культурні й соціальні упередження між різними етнічними і релігійними спільнотами, що співіснували в рамках європейських держав чи міст, раніше були типовим явищем. Євреї, які здавна мешкали у багатьох країнах, зазнавали упродовж своєї історії переслідувань та утисків. Проте лише нацистська Німеччина офіційно оголосила євреїв «ворогами арійської раси».

Нацисти вважали, що кожна раса має свої особливості. Ці риси, на думку нацистів, передавалися від одного покоління до іншого. Ідеологи расової теорії наполягали, що всі представники раси мають однакові успадковані якості. Ці особливості нібито визначають зовнішній вигляд, інтелект, креативність і силу раси.

Гітлер та його поплічники ідентифікували німців як представників «арійської» раси. Ідеологи нацизму стверджували, що арійці були на вершині расової ієрархії і відповідно є «панівною расою».

У 1935 р. у Нюрнберзі нацисти оприлюднили так звані «расові закони», які одразу ухвалив Райхстаг. Згідно з цими законами, громадянином Райху міг бути лише носій німецької або «спорідненої» крові, натомість євреї були позбавлені усіх прав.

Мовчазна книга «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». Художниця Іра Ozi Озаринська

Адольф Гітлер, оточений масивними рядами Штурмового загону (SA), піднімається сходами на трибуну під час святкування свята врожаю 1934 року в Бюкебурзі

Мовчазна книга «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». Художниця Іра Ozi Озаринська

Бабин Яр: Частина 1

Нацизм

Нацизм у дії: як одна людина намагалася знищити цілі народи

Спочатку нацисти планували виселити євреїв з німецьких земель, проте після початку Другої світової війни Гітлер ухвалив рішення про знищення «неповноцінних» народів.

Історик Рауль Гільберг писав, що німецькі євреї за часів панування Гітлера пройшли в 1930-роки три етапи переслідувань, дискримінації та вбивства: “вони не повинні жити серед нас, залишаючись євреями; вони не повинні жити серед нас; вони не повинні жити…”

Мовчазна книга «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». Художниця Іра Ozi Озаринська

Пропагандистський плакат: «Один народ, один рейх, один фюрер» — гасло нацистської Німеччини, що відображає поставлене нацистами завдання згуртування німців в єдину «народну спільноту»

Бабин Яр: Частина 1

Нацизм

Нацистська окупація Києва

19 вересня 1941 р. війська Вермахту увійшли до Києва та розпочали перші арешти і розстріли. Інформація про ці злочини ще не поширювалася серед місцевого населення.

Кияни не підозрювали про плани нацистів щодо знищення євреїв, ромів, «неповноцінних осіб», вбивства військовополонених, депортацію населення України на примусову працю до Німеччини. Натомість чимало киян пам’ятали або знали з розповідей очевидців про німецьких солдат у Києві у 1918 р., які поводилися з населенням, у тому числі з євреями, цілком пристойно.

Через кілька днів після окупації Києва, 24 вересня 1941 р. у місті відбулася низка терактів: були підірвані будівлі у центральній частині, здебільшого на Хрещатику. Попереднє мінування здійснили військовослужбовці інженерної служби Південно-Західного фронту під керівництвом співробітників НКВС.

Це стало формальним приводом для німецького командування вирішити «єврейське питання». Нацисти розпочали підготовку до масового знищення євреїв міста.

Німці допитують мешканців Києва, 1941 р.

Німецький патруль веде пійманих, перевдягнених червоноармійців, Київ, 1941 р.

Червоноармійці здаються в полон неподалік Видубичів. Київ, 1941 р.

Німецька окупація Києва, 1941 р. Фотограф Йоханес Хеллі

Колона полонених червоноармійців і біженців в районі Києва 1941 р.

Охоплені полум'ям будинки на Прорізній. Вид з боку сучасного майдану Незалежності. Фото 24 вересня 1941 року.

Охоплені полум'ям будинки в Києві. Фото 24 вересня 1941 року.

Ящики із знешкодженими мінами біля музею Леніна. Київ, 22 вересня 1941 р.

Бабин Яр: Частина 1

Нацизм

Нацистські маркери для вбивства

Убитими у Бабиному Яру передусім стали жертви Голокосту та геноциду ромів. Страта євреїв відбувалася за расово-ідеологічними мотивами, а ромів — за етнічною і расовою ознакою, а також як асоціальних елементів.

Жертвами Бабиного Яру також стали:

– пацієнти психіатричної лікарні ім. І. П. Павлова, розташованої на схилах Бабиного Яру;

– цивільні заручники (спочатку це були євреї), які стали першими жертвами Бабиного Яру, ще до початку масових розстрілів наприкінці вересня 1941 р.;

– полонені червоноармійці;

– випадкові кияни, яких упіймали у «забороненій зоні», вони ж стали останніми жертвами, розстріляними наприкінці жовтня 1943 р. на схилах яру;

– представники партійно-радянського апарату, підпільники, які були ідеологічними опонентами нацистів;

– українські націоналісти, діячі ОУН різних напрямів, інших політичних об’єднань і рухів та їхні прихильники, яких нацисти почали переслідувати ще з липня 1941 р.;

– жертви Куренівської катастрофи 1961 р., які загинули внаслідок радянської політики свідомого стирання «невигідної» пам’яті про Бабин Яр.

Бабин Яр: Частина 2

Злочини нацизму

Дорога смерті: чому євреї пішли на розстріл

27-28 вересня, на вулицях Києва були розклеєні оголошення:

«Всі євреї міста Києва і його околиць повинні з’явитися у понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Дегтярівської вулиць (біля кладовища). Взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо. Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний. Хто з громадян проникне в залишені квартири і привласнить собі речі, буде розстріляний».

Місцеві євреї не знали, яке жахіття на них чекає. Одні сподівалися на те, що їх кудись перевезуть, окремі люди поширювали чутки про вивезення до Палестини. Про планування і здійснення масових розстрілів мешканці міста навіть не здогадувалися.

Складно було уявити, що європейська нація спроможна вчиняти настільки жорстокі злочини.

Німецький наказ про збір євреїв м. Києва, вивішений 28 вересня 1941 р.

Монумент Анатолію Кузнецову, авторові роману-документу «Бабин Яр», на перетині вулиць Петропавлівської і Кирилівської. Скульптор Володимир Журавель.

Бабин Яр: Частина 2

Злочини нацизму

Кулеметна черга: швидкий метод масового вбивства

Євреї почали прибували у визначене місце з різних районів Києва, людські групи з особистими речами з’єднувались на вулиці Мельникова (нині — Юрія Іллєнка). Наприкінці вулиці розташувалися спеціальні пункти з вартовими, що не дозволяли людям рухатися далі. За вартовими була розгорнута похідна канцелярія.

Німецькі військові забирали з черги по 30-40 осіб, проводили їх під конвоєм нібито для реєстрації і санітарної обробки. Пройшовши доволі далеко, люди опинялися за насипами. Тут їм наказували роздягтися, залишити речі й, не даючи отямитись, швидко підганяли палицями до яру. На краю урвища людей розстрілювали з автоматичної зброї.

Убивства тривали два дні — 29 і 30 вересня 1941 р. В ніч з 29 на 30 вересня уцілілих євреїв загнали у сарай, а наступного ранку продовжили розстріли. Згідно з даними, надісланими штабом айнзатцгрупи в Берлін, за 2 дні у Бабиному Яру розстріляли 33771 єврея. Після завершення розстрілів сапери підірвали схил яру, щоб засипати тіла.

Особисті речі, одяг, предмети домашнього вжитку вбитих людей розподілялися серед німецьких військовослужбовців, які брали участь у розстрілах. Дорогоцінності, гроші, деякі предмети розкоші потрапляли у розпорядження офіцерів СД. Залишки речей здавали на склад і згодом розподіляли серед місцевого населення за потребою.

29 вересня 1941 року. Кияни ідуть в Бабин Яр. Німецький офіцер-автор фото підписав його Остання земна путь євреїв

Арешт євреїв під час облави. Київ, 1941 р.

Німецька окупація Києва, 1941 р. Фотограф Йоханес Хеллі

Бабин Яр: Частина 2

Злочини нацизму

Розстріли у Бабиному Яру тривали упродовж нацистської окупації

Масові розстріли у Бабиному Яру відбувалися у кілька етапів і продовжувалися до вигнання нацистів з Києва.

Так, у «Донесенні про події в СРСР» від 2 жовтня 1941 р. зазначалося: «Зондеркоманда 4а в співпраці зі штабом групи і двома командами поліційного полку “Південь” 29-30 вересня 1941 р. стратила в Києві 33 771 єврея».

Про продовження розстрілів свідчать німецькі документи. В іншому «Донесенні про події в СРСР» № 111 від 12 жовтня 1941 р. вказано: «Загальне число страчених зондеркомандою 4а тепер перевищило 51 000». Згідно з німецькими документами, розстріли в Києві безперервно тривали до середини листопада 1941 р.

Основний контингент убитих за цей період становили євреї. Серед розстріляних також були українські націоналісти, підпільники, партизани, комуністи, роми, пацієнти психіатричної лікарні, «підозрілі» особи.

З кінця зими 1942 р. до середини серпня 1943 р., після створення Сирецького табору для військовополонених, розпочався другий етап масових розстрілів. У цей період розстрілювали переважно ув’язнених підпільників, комуністів, комсомольців, партизанів та українських націоналістів.

На заключному етапі у Бабиному Яру розстріляли військовополонених Сирецького табору, яких змусили брати участь у приховуванні решток тіл розстріляних у 1941 — першій половині 1943 рр. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943 р., а 6 листопада до Києва увійшли підрозділи Червоної армії.

Остаточну кількість жертв нині встановити неможливо. Нацисти доклали чимало зусиль, знищуючи не лише тіла, а й документальні свідчення цього злочину.

Мовчазна книга «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». Художниця Іра Ozi Озаринська

Бабин Яр: Частина 2

Злочини нацизму

Знищення нацистами доказів масового злочину у Бабиному Яру

У серпні-вересні 1943 р. нацисти розпочали «особливу операцію 1005». Вона передбачала ексгумацію і знищення решток тіл розстріляних у Бабиному Яру.

Нацисти примусово задіяли 327 військовополонених Сирецького табору, серед яких 100 були євреями. Їхні ноги закували в кайдани та змусили викопувати трупи на місці колишніх масових розстрілів і будувати печі з огорожі Лук’янівського і надгробків Єврейського кладовищ.

Тіла та дрова пошарово складали в печі штабелями і спалювали. В одній такій печі одночасно знищували до 2000 тіл.

У цей період двічі на тиждень нацисти привозили у Бабин Яр арештантів з в’язниці СД для їх ліквідації. Після вбивства їхні тіла також спалювали.

Після завершення «особливої операції 1005» всі учасники з числа військовополонених, були вбиті і також спалені.

Однак декільком військовополоненим вдалося втекти і уникнути смерті у Бабиному Яру. Завдяки їхнім свідченням світ дізнався про повторний злочин і наругу над тілами вбитих нацистами людей.

Бабин Яр: Частина 2

Злочини нацизму

Нацисти розстрілювали людей не тільки у Бабиному Яру

У період окупації нацисти на вулицях розстрілювали мешканців Києва. Це були особи, які втікали від патрулів, виглядали підозріло або затримані особи, які чинили спротив. Їхні тіла з різних причин тривалий час залишалися на вулицях. Їх бачили звичайні перехожі. Нацисти робили це свідомо, намагаючись ствердити думку серед населення про невідворотність покарання за найменший спротив окупаційній владі.

Для мешканців Києва наявність у публічному просторі тіл убитих стали одним із елементів повсякдення.

Мовчазна книга «Трикутник зла: комунізм, нацизм, рашизм». Художниця Іра Ozi Озаринська

Німецька окупація Києва, 1941 р. Фотограф Йоханес Хеллі

Бабин Яр: Частина 3

Жертви

Серед убитих в Бабиному Яру були науковці, лікарі, робітники, ремісники, митці, домогосподарки, військовослужбовці Червоної армії, священики, рабини, співробітники міліції та держбезпеки, селяни та інші. На схилах Яру загинули цілі родини з трьох-чотирьох поколінь. Жертвами цього злочину стало багато дітей різного віку.

Матеріали про жертв надані Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр».

Мальвіна і Поліна Бабат

Лещинська Етя Бенціонівна

Олена Михайлова і Марк Чудновський

Бабин Яр: Частина 4

Вбивці

Пунктуальні виконавці масового вбивства мешканців Києва

Реєстрацію, вилучення речей і розстріли проводила зондеркоманда (спеціальний загін) 4а Айнзатцгрупи С. Командував нею штандартенфюрер СС Пауль Блобель. Також у «гросакції» брали участь 45-й і 303-й поліційні батальйони німецької «поліції порядку» (Ordnungspolizei) поліційного полку «Південь». Зондеркоманда 4а і 45-й батальйон безпосередньо брали участь у розстрілах, а 303-й батальйон охороняв зовнішній периметр місця розстрілів.

Вальтер фон Райхенау

Еміль Отто Раш

Пауль Блобель

Разом із Вермахтом у місто увійшли айнзатцгрупи СД. На них покладалося очищення армійських тилів від «небезпечних елементів» та придушення будь-якого опору. В Києві діяла айнзатцгрупа С, зокрема, зондеркоманда 4а. Разом із ними прибув штаб головнокомандувача СС і поліції «Росія-Південь», два батальйони зі складу поліційного полку «Південь».

Згодом у Києві з’явилася айнзатцкоманда 5. Саме ці підрозділи СС та поліції здійснювали масові розстріли євреїв у Бабиному Яру. Лише німецькі військовослужбовці вчиняли цей злочин. «Українська допомогова поліція», що тільки-но почала формуватися з військовополонених, сортувала одяг та подекуди була залучена до охорони периметру.

Бабин Яр: Частина 4

Вбивці

Нюрнберг: покарання нацистів за воєнні злочини

Значна частина воєнних злочинців була виявлена, арештована і засуджена до тривалих термінів ув’язнення або смертної кари. Процеси відбувалися в різних країнах — СРСР, Польщі, Франції та Федеративній Республіці Німеччини, Німецькій Демократичній Республіці. Проте окремі воєнні злочинці, користуючись поблажливістю Феміди ФРН, відбували мінімальні терміни ув’язнення і були звільнені «за станом здоров’я» та дожили до глибокої старості.

Воєнні злочини не мають строків давності. Тому пошук воєнних злочинців продовжується і понині. Співробітники органів юстиції різних країн, громадські організації, журналісти розшукують документи про причетність різних осіб до вбивства цивільного населення, місця поховання, ініціюють встановлення пам’ятних знаків та вшанування пам’яті жертв нацизму.

Пауль Блобель, командир зондеркоманди 4а, який безпосередньо керував розстрілами у Бабиному Яру восени 1941 р., був страчений у 1951 р. у Німеччині згідно з вироком американського військового трибуналу.

Фрідріх Єккельн, генерал поліції, керівник СС і поліції Райхскомісаріату «Україна», який був одним із організаторів розстрілів у Києві, страчений згідно з вироком радянського військового трибуналу в 1946 р. у Ризі.

Куно Каллсен, заступник командира зондеркоманди 4а, один із керівників убивства у Бабиному Яру, був засуджений до 15 років каторжної в’язниці. Відбув термін повністю, помер 2001 р. у Німеччині.

Фрідріх Вільгельм Курт Ганс, командир підрозділу зондеркоманди 4а. Під час масових страт у Бабиному Яру керував розстрільною командою. Засуджений до 11 років ув’язнення, однак відбув лише 2 роки, звільнений за станом здоров’я.

Нацистські воєнні злочинці слухають частину обвинувального вироку. 1946р.

Судді Нюрнберзького трибуналу переглядають кримінальну справу на підсудних у кімнаті для нарад. 1946 р.

Підсудні Нюрнберзького процесу під час оголошення вироку. 1946 р.

Коридор в'язниці Нюрнберга, де утримували головних нацистських злочинців. 1946 р.

Колишні офіцери СС на лаві підсудних Нюрнберзького процесу у справі про айнзатцгрупи. 1946 р.

Бабин Яр: Частина 5

Праведники світу

Праведники народів світу: як українці рятували євреїв у Києві

Українці, ризикуючи власним життям та долею своїх родин, рятували приречених на смерть євреїв. Вони керувалися лише почуттям милосердя та цінністю людського життя.

Після закінчення Другої світової війни факт порятунку євреїв замовчувався в СРСР, втім, як і сама історія Голокосту. Через політичні та ідеологічні настанови, говорити про власний порятунок або бути «рятівником євреїв» було небажано. Втім, про рятівників євреїв під час Голокосту замовчували і в інших країнах — з інших причин. Адже мала кількість праведників скрізь увиразнювала проблему нестерпної байдужості більшості…

Через розірвані дипломатичні відносини між СРСР і Державою Ізраїль була втрачена можливість для врятованих євреїв і чиновників з Ізраїлю подавати або отримувати в Україні будь-яку інформацію про факти порятунку євреїв під час нацистської окупації. Тому пошук і вшанування Праведників народів світу в Україні активізувався після розпаду СРСР.

Актуалізувати тему Праведників народів світу на пострадянському просторі почали єврейські громадські організації колишніх в’язнів ґетто і концтаборів, оскільки серед їх членів було багато євреїв, врятованих не євреями.

Шануючи цей подвиг людяності та безкорисливої жертовності, Держава Ізраїль нагороджує таких рятівників почесним званням «Праведник народів світу».

Також в Україні існує громадська ініціатива українських єврейських організацій з вшанування рятівників євреїв званнями «Праведник України» і «Праведник Бабиного Яру».

Згідно з постановою Верховної Ради України від 2 лютого 2021 р. «Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни», 14 травня визначається пам’ятною датою стосовно українських Праведників та інших рятівників євреїв.

Фото- і документальні матеріали з колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Згідно з даними Яд Вашем, в Україні зареєстровано 2691 особа, яким присвоєна відзнака «Праведник народів світу».

Праведники народів Світу Тетяна і Олексій Глаголеви та родина Пасічник. Жінка з камеєю – врятована київська єврейка Поліна Пасічник

Гудкова Ніна Микитівна

Бабин Яр: Частина 6

Пам’ять

Бабин Яр за комунізму: пам'ять заборонена

За комуністичного режиму не всі злочини нацистів щодо цивільного населення стали об’єктами дослідження і вшанування. Це може здаватись парадоксом лише для необізнаних із злочинними практиками радянського режиму, що теж здійснював каральні акції у великих масштабах, як-от розстріли і таємні поховання у Биківні.

Хоча на Нюрнберзькому процесі представник СРСР згадував про масову страту радянських громадян у Бабиному Яру, але в «антифашистській» історичній пропаганді комуністи використовували лише деякі нацистські каральні акції. Тим більше після створення держави Ізраїль та «боротьби з космополітами» в СРСР, коли антисемітизм був елементом державної політики, трагедію воліли замовчувати.

На теренах Бабиного Яру занедбали або частково забудували старі кладовища, створили «Парк відпочинку», спорткомплекс, телецентр, архів. Це було втілення радянської історичної політики, що свідчить про спроби режиму стерти пам’ять про геноцид євреїв.

Упродовж 1960-1980-х рр. євреям неофіційно заборонили збиратися в Бабиному Яру для вшанування загиблих рідних і близьких, друзів, співвітчизників. Розповідати про розстріли було небезпечно. Але єврейська громадськість збиралася у Бабиному Яру, аби вшанувати пам’ять жертв геноциду.

Євреї, для яких пам’ять про трагедію була ключовим питанням ідентичності, та які, ризикуючи свободою, наважувались говорити про необхідність вшанування пам’яті розстріляних, збирали матеріали і спогади про Голокост.

Несанкціоноване покладання вінків у Бабиному Яру. 1973 р.

Несанкціонована акція біля пам’ятного каменю у Бабиному Яру. Початок 1970-х р.

Учасники поминального зібрання біля Єврейського кладовища. 24 вересня 1966 р.

Еммануїл Діамант, ініціатор та організатор мітингу у Бабиному Яру, біля Єврейського кладовища. 24 вересня 1966 р.

Віктор Некрасов та Іван Дзюба виступають на мітингу у Бабиному Яру. 29 вересня 1966 р.

Бабин Яр: Частина 6

Пам’ять

Бабин Яр за комунізму: пам'ять спотворена

Тоталітарні держави, і СРСР, і Німеччина, суворо стежили за формуванням і функціонуванням історичних уявлень, тому не лише забороняли поширення небажаної інформації, а також розповсюджували спотворене знання про минуле.

Для єврейської спільноти Києва і для українських шістдесятників та дисидентів, пам’ять про Голокост була тісно пов’язана з боротьбою за права людини, свободу слова, демократію та національне відродження.

Спроба комуністичного режиму вкоренити спотворену пам’ять про розстріли у Бабину Яру втілилась у пам’ятнику «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру», встановленому в 1976 р. Це було перше офіційне вшанування жертв, реалізоване у річищі радянської міфології «Великої Вітчизняної війни». Воно не передбачало висвітлення страждань національних спільнот, наголошуючи трагедію «радянського народу».

Тож замість інформування про масові злочини нацистів щодо євреїв та інших спільнот, наполегливо формувалися уявлення про «безіменні жертви» з числа військовополонених і «мирних радянських громадян».

Пам'ятник «Радянським громадянам і військовополоненим солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами у Бабиному Яру». 1976 р.

Бабин Яр: Частина 6

Пам’ять

Бабин Яр за незалежної України: пам'ять відновлена

Після відновлення незалежності України у 1991 р., окрім місця пам’яті про геноцид євреїв, Бабин Яр перетворився на місце нашарування розмаїтих наративів про страчених тут представників багатьох етнічних, політичних і соціальних груп. Це відобразилося у масовому встановленні пам’ятників і пам’ятних знаків, участь в якому брали численні громадські організації, центральна і місцева влада.

Нині на теренах Бабиного Яру та навколо нього налічується понад три десятки об’єктів, що відображають різні традиції меморіалізації. Пам’ятник «Менора», один із перших символів єврейської трагедії, відкрито 29 вересня 1991 р. Пам’ятник «Ромська кибитка», що вшановує геноцид ромів встановлено у 2016 р. Хрестом і гранітними плитами, й пам’ятником Олені Телізі вшановано пам’ять про страчених членів українського націоналістичного підпілля.

Сучасна багатошарова меморіалізація в Україні є свідченням не лише розмаїття історичних поглядів на минуле, зокрема — на Другу світову війну. Це також відображення пошуку національних, об’єднувальних символів, пошуки інклюзивної пам’яті, зокрема — на теренах Бабиного Яру.

Пам'ятник розстріляним євреям «Менора» у Бабиному Яру

Пам'ятник розстріляним ромам «Ромська Кибитка» у Бабиному Яру

Пам'ятник Олені Телізі у Бабиному Яру

Пам'ятник дітям, розстріляним у Бабиному Яру

Бабин Яр: Частина 6

Пам’ять

Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь

Бабин Яр став символом заперечення тисячолітніх моральних цінностей та спроби тоталітарного лідера «в науковий спосіб» перетворити світ. Нацизм, у підґрунті якого лежав «науковий расизм», у цьому сенсі нічим не відрізнявся від комунізму, в підґрунті якого був «науковий комунізм».

Обидва проголошували необхідність позбутися «зайвих», «шкідливих» людей і народів. Відкидання універсальної релігійної етики призвело до створення штучної расової чи класової моралі, а відтак легалізацію масового знищення «неповноцінних» рас чи «ворожих» класів.

Рабин Реувен Асман, посол Ізраїлю в Україні Джоел Ліон, рабин Яків Дов Блайх, директор Заповідника «Бабин Яр» Борис Глазунов, рабин Олександр Духовний, громадський діяч Йосиф Зісельс під час траурної ходи «Дорогою смерті». 29 вересня 2018 р.

Президент США Білл Клінтон у Бабиному Яру. 12 травня 1995 р.

Папа Римський Іван Павло II з рабином Яковом Дов Блайхом у Бабиному Яру. 25 червня 2001 р.

Генеральний Секретар ООН Кофі Аннан у Бабиному Яру. 3 червня 2002 р.

Президент Федеративної Республіки Німеччина Франк-Вальтер Штайнмайер у Бибиному Яру. 6 жовтня 2021 р.